фізика

Методичні рекомендації щодо вивчення

фізики та астрономії у 2016-2017 навчальному році.

Навчання фізики та астрономії в 2016-2017 навчальному році у 9-11 класах загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказами Міністерства освіти і науки України (від 05.02.2009 № 66 «Про внесення змін до наказу МОН України від 23.02.2004 №132 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи» та від 27.08.2010      № 834 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеню»).
Фізика. Критерії оцінювання.

Головна мета навчання фізики в середній школі полягає в розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них предметної компетентності на основі фізичних знань, наукового світогляду й відповідного стилю мислення, розвитку експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення.

Тому складовими навчальних досягнень учнів з курсу фізики є не лише володіння навчальним матеріалом у межах вимог навчальної програми і здатність його відтворювати, а й уміння та навички знаходити потрібну iнформацiю, аналізувати її та застосовувати в стандартних i нестандартних ситуаціях, мати власні оцінні судження.

Відповідно основною функцією оцінки є не контроль результатів і підбиття підсумків, а стимулювання покращення якості досягнень учнів, ефективний засіб зворотного зв’язку щодо ступеня власних досягнень і як засіб самооцінювання.

Відтак оцінюванню підлягає:

1) рівень володіння теоретичними знаннями, що їх можна виявити під час усного чи письмового опитування, тестування;

2) рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв’язування задач різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних);

3) рівень володіння узагальненими експериментальними уміннями та навичками, що їх можна виявити під час виконання лабораторних робіт i фізичного практикуму;

4) зміст i якість творчих робіт учнів (навчальних проектів, творчих експериментальних робіт, виготовлення приладів, комп’ютерне моделювання фізичних процесів тощо).

Види усного опитування:

індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь учня на оцінку; учень має не лише відтворити текст підручника чи розповідь учителя на попередньому уроці, а й самостійно пояснити матеріал, довести наукові положення, проілюструвати їх власними прикладами;

комбіноване опитування дає змогу перевірити знання відразу кількох учнів: один відповідає усно, решта – за вказівкою вчителя виконує певні завдання; до нього вдаються тоді, коли весь матеріал в основному засвоюється і необхідно переконатися у тому; учитель аналізує матеріал разом з викликаним учнем, який пояснює під час індивідуального опитування, водночас організовується робота всіх учнів класу; їм можна запропонувати уважно вислухати й проаналізувати відповідь однокласника; така активна робота може бути також оцінена;

фронтальне опитування сприяє систематизації знань, розвиває навчальну активність учнів, але не враховує індивідуальний темп мислення, стимулює прості відповіді; саме тому його необхідно поєднувати з груповим та індивідуальним опитуванням;

групове опитування (проекти, усна самостійна робота в класі і вдома); взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.

Види письмового опитування:

індивідуальне (виконання самостійних та контрольних робіт тощо);

групове (розв’язування задач, тестів тощо).

Під час поточного оцінювання навчальних досягнень  учнів слід ураховувати:

характеристики усної розгорнутої відповіді: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність, ілюстрованість ;

якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

сформованість  загальнонавчальних умінь і навичок: аналізувати, синтезувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки, здобувати інформацію з різноманітних джерел тощо; оцінювати проміжні й кінцеві результати, розподіляти роботу над певним завданням на етапи тощо;

складність фізичних задач (уміння розв’язувати задачі, що передбачають безпосереднє застосування закону за зразком; на застосування 1­2 законів (залежностей) за зразком;  комбіновані задачі  на застосування 2­3 законів (залежностей); з використанням «прихованих» (явно не заданих умовою задачі) даних (у т.ч. й табличних значень окремих фізичних величин); на пошук та застосування невідомого способу (методу) розв’язання задачі; уміння складати фізичні задачі);

досвід творчої діяльності (уміння приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях, формулювати припущення; застосовувати знання і вміння в нових умовах; знаходити можливості застосування знань і вмінь поза школою);

­ самостійність оцінних суджень.  

Поточне оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на розсуд учителя з урахуванням оцінювання навчальної діяльності школярів, а саме: уміння учнів працювати самостійно з навчальним матеріалом, а також у парах або групах під час розв’язання навчальних проблем. Ці аспекти навчальної діяльності є дуже важливими для розвитку ключових компетентностей  школярів.

Під час оцінювання групової роботи перевага надається вмінню розподіляти  роботу між учасниками й дотримуватися демократичного стилю спілкування, який полягає в доброзичливому ставленні до однокласників, уникненні авторитарних проявів, умінні тактовно допомогти іншому тощо.

Оцінювання рівня оволодіння учнями певною сукупністю умінь, які в цілому складають узагальнене експериментальне вміння здійснюється за результатами виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного практикуму або пiдсумкової лабораторної чи експериментальної роботи. При цьому необхiдно враховувати вмiння учня:

a) уміння планувати експеримент, тобто формулювати його мету, визначати експериментальний метод і давати йому теоретичне обґрунтування, складати план досліду й визначати найкращі умови для його проведення, обирати оптимальні значення вимірюваних величин та умови спостережень, враховуючи наявні експериментальні засоби;

б) уміння підготувати експеримент, тобто обирати необхідне обладнання й вимірювальні прилади, збирати дослідні установки чи моделі, раціонально розташовувати прилади, досягаючи безпечного проведення досліду;

в) уміння спостерігати, визначати мету й об’єкт спостереження, встановлювати характерні ознаки перебігу фізичних явищ і процесів, виділяти їхні суттєві ознаки;

г) уміння вимірювати фізичні величини, користуватися різними вимірювальними приладами й мірами, тобто визначати ціну поділки шкали приладу, знімати покази приладу;

ґ) уміння обробляти результати експерименту, обчислювати значення величин, похибки вимірювань, креслити схеми дослідів, складати таблиці одержаних даних, готувати звіт про проведену роботу, записувати значення фізичних величин у стандартизованому вигляді тощо;

д) уміння інтерпретувати результати експерименту, описувати спостережувані явища й процеси, застосовуючи фізичну термінологію, подавати результати у вигляді формул і рівнянь, функціональних залежностей, будувати графіки, робити висновки про проведене дослідження на основі поставленої мети.

Обов’язковим при оцiнюваннi для всiх рiвнiв є врахування дотримання учнями правил безпеки життєдіяльності пiд час виконання фронтальних лабораторних робiт чи робiт фiзичного практикуму.

Оскільки виконання навчальних проектів передбачає інтегровану дослідницьку, творчу діяльність учнів, спрямовану на отримання самостійних результатів за консультативної допомоги вчителя, то найвищої оцінки за такі види роботи може заслуговувати учень, що не лише виявляє знання, а й демонструє здатність і досвід ефективного застосування цих знань у запропонованій йому штучній ситуації. Оцінювання такого виду діяльності здійснюється індивідуально, за самостійно виконане учнем завдання. У зв’язку з цим оцінки за навчальні проекти і творчі роботи виконують накопичувальну функцію, можуть фіксуватися в портфоліо і враховуються при виведенні тематичної оцінки.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня (учениці)
Початковий	1	Учень володіє навчальним матеріалом на рівні розпізнавання явищ при­роди та природних об’єктів, за допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують відповіді«так» чи «ні»
	2	Учень описує природні явища та природні об’єкти на основі свого поперед­нього досвіду, відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді
	3	Учень за допомогою вчителя описує явище або його частини без пояснень відповідних причин, називає фізичні явища, розрізняє позначення окремих фізичних величин. За допомогою вчителя проводить найпростіші розрахунки
Середній	4	Учень за допомогою вчителя описує явища, без пояснень наводить приклади, що ґрунтуються на його власних спостереженнях чи матеріалі підручника, розповідях учителя тощо.Проводить найпростіші розрахунки за зразком
	5	Учень описує явища, відтворює значну частину навчального матеріалу, знає одиниці окремих фізичних величин, записує основні формули, рівняння. Проводить найпростіші розрахунки самостійно. Демонструє вміння вирішувати простіші побутові завдання (механіка,теплота, електрика)
Середній	6	Учень може зі сторонньою допомогою пояснювати явища, виправляти допущені неточності (власні, інших учнів), виявляє елементарні знання основних положень (законів, понять, формул). Розв’язує задачі на одну дію за зразком. Демонструє вміння вирішувати простіші побутові завдання (механіка,теплота, електрика)
Достатній	7	Учень може пояснювати явища, виправляти допущені неточності, виявляє знання i розуміння основних положень (законів, понять, формул, теорій). Розв’язує задачі на одну­дві дії самостійно. Демонструє вміння вирішувати простіші побутові завдання (механіка,теплота, електрика), демонструє знання про похибки вимірювань
	8	Учень уміє пояснювати явища, аналізувати, узагальнювати знання, систематизувати їх, зі сторонньою допомогою (вчителя, однокласників тощо) робити висновки. розв’язує задачі на дві­три дії самостійно. Демонструє вміння вирішувати простіші побутові завдання (механіка,теплота, електрика), демонструє знання про похибки вимірювань
	9	Учень вільно володіє вивченим матеріалом у стандартних ситуаціях, наводить приклади його практичного застосування та аргументи на підтвердження власних думок. Розв’язує задачі на три­чотири дії самостійно
Високий	10	Учень вільно володіє вивченим матеріалом, уміло послуговується науковою термінологією, вміє знаходити та опрацьовувати наукову інформацію (нові факти, описи явищ, ідеї), самостійно використовувати її. Розв’язує задачі на п’ять­шість дій самостійно. Демонструє вміння вирішувати побутові завдання (механіка,теплота, електрика), демонструє знання про похибки вимірювань
	11	Учень на високому рівні опанував програмовий матеріал, самостійно, у ме­жах чинної програми оцінює різноманітні явища, факти, теорії, використовує здобуті знання i вміння у нестандартних ситуаціях, поглиблює набуті знання. Розв’язує комбіновані задачі, що потребують володіння навчальним матеріалом різних тем з фізики. Демонструє вміння вирішувати побутові завдання (механіка,теплота, електрика), демонструє знання про похибки вимірювань
	12	Учень вільно володіє програмовим матеріалом, виявляє здібності, вміє самостійно поставити мету дослідження (як експериментального, так і теоретичного), вказує шляхи її реалізації, робить аналіз та висновки. Розв’язує комбіновані задачі, що потребують володіння навчальним матеріалом різних тем з фізики. Демонструє вміння вирішувати реальні повсякденні завдання (механіка, теплота, електрика).  Демонструє знання про правила безпеки, похибки вимірювань

К-ть годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1 год	Вступ Фізика як навчальний предмет у школі. Фізичний кабінет та його обладнання. Правила безпеки у фізичному кабінеті	Учень/учениця: Знає й розуміє: правила безпеки у фізичному кабінеті; розташування й призначення основних зон шкільного фізичного кабінету та свого робочого місця; інструкції до приладів та установок. Уміє: дотримуватися безпечних умов поведінки й правил виконання роботи; забезпечувати чистоту й порядок на своєму робочому місці, здійснювати пошук необхідної інформації в літературі; опрацьовувати та зберігати інформацію; перекодовувати інформацію, представлену в різних формах; використовувати фізичний експеримент як джерело інформації. Виявляє ставлення й оцінює: необхідність вивчати фізику; роль шкільного кабінету в навчанні фізики; необхідність знати й дотримуватися правил безпеки у фізичному кабінеті; достовірність одержаної інформації
10 год	Розділ 1. ФІЗИКА ЯК ПРИРОДНИЧА НАУКА. МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ Фізика як фундаментальна наука про природу. Методи наукового пізнання. Зв’язок фізики з іншими науками.  Речовина й поле. Початкові відомості про будову речовини. Фізичні тіла й фізичні явища. Властивості тіл і фізичні величини. Вимірювання. Засоби вимірювання. Похибки й оцінка точності вимірювань. Міжнародна система одиниць фізичних величин. Історичний характер фізичного знання. Видатні науковці-фізики. Внесок українських учених у розвиток і становлення фізики. Фізика в побуті, техніці, виробництві. Лабораторні роботи: № 1. Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки шкали приладу. № 2. Вимірювання об’єму твердих тіл, рідин i сипких матеріалів. № 3. Вимірювання розмірів малих тіл різними способами. Демонстрації 1. Приклади фізичних явищ: механічних, теплових, електричних, світлових тощо. 2. Приклади застосування фізичних явищ у техніці. 3. Засоби вимірювання. Міри та вимірювальні прилади	Учень/учениця: Знає й розуміє: характерні ознаки фізичних явищ і їхню відмінність від інших явищ природи; основні види фізичних явищ, їхні приклади; методи здобування знань у фізичних дослідженнях; метод експериментування як вид діяльності та його етапи, призначення засобів вимірювання, відмінність міри й вимірювального приладу; поняття «точність вимірювання»; називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних фізиків; наводить приклади застосування фізичних знань у повсякденному житті, техніці й виробництві; визначає речовину й поле як фізичні види матерії. Уміє: записувати значення фізичної величини, використовуючи стандартну форму числа й префікси для утворення кратних і часткових одиниць; порівнювати одиниці фізичних величин; вимірювати час, лінійні розміри, площу поверхні й об’єм твердих тіл, рідин і сипких матеріалів найпростішими методами (рядів, мікрофотографій тощо), оцінювати точність вимірювання. Виявляє ставлення й оцінює: місце фізики в системі інших наук; історичну обумовленість історичного пізнання, внесок зарубіжних і вітчизняних науковців у становлення й розвиток фізичної науки, роль фізичного знання в різних галузях людської діяльності введення міжнародної системи одиниць; достовірність одержаної інформації, етичність її використання
1 год	Екскурсія
19 год 1 год	Розділ 2. МЕХАНІЧНИЙ РУХ (ОСНОВИ КІНЕМАТИКИ) Механічний рух. Відносність руху. Тіло відліку. Система відліку. Матеріальна точка. Траєкторія. Шлях. [Переміщення. Основна задача механіки.] Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість рівномірного прямолінійного руху. Рівняння руху. Графічне представлення рівномірного прямолінійного руху. Нерівномірний прямолінійний рух. Середня швидкість нерівномірного руху. Прискорення. Рівномірний рух матеріальної точки по колу. Період обертання. Швидкість руху. Коливальний рух. Амплітуда коливань. Період коливань. Маятники. Лабораторні роботи № 4. Визначення періоду обертання та швидкості руху по колу. № 5. Вивчення коливань нитяного маятника. Демонстрації 1.    Різні види руху. 2.    Відносність руху, його траєкторії й швидкості. 3.    Спідометр. Навчальний проект Визначення середньої швидкості нерівномірного руху	Учень/учениця: Знає і розуміє: означення механічного руху, траєкторії, швидкості, періоду обертання, види механічного руху, одиниці часу, шляху, швидкості, періоду обертання; формули пройденого шляху, швидкості рівномірного прямолінійного руху, середньої швидкості, періоду обертання; поняття відносності руху, поняття траєкторії й шляху, відмінність траєкторії і швидкості в різних системах відліку. Уміє: розрізняти види механічного руху за формою траєкторії та зміною швидкості, вимірювати пройдений тілом шлях, швидкість руху, період обертання, представляти результати вимірювання у вигляді таблиці й графіка, розв’язувати задачі, застосовуючи формули швидкості тіла, середньої швидкості, періоду обертання, будувати графіки залежності швидкості тіла від часу, пройденого шляху від часу для рівномірного прямолінійного руху, наводити приклади проявів механічного руху в природі, обертального руху в природі та техніці. Виявляє ставлення й оцінює: відносність та універсальність механічного руху. Оцінює достовірність одержаної інформації
32 год	Розділ 3. ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ (ОСНОВИ ДИНАМІКИ) Явище інерції. Інертність тіла. Маса тіла. Густина речовини. Взаємодія тіл. Сила як фізична величина. Графічне зображення сил. Результат дії сили: зміна швидкості або деформація тіла. Додавання сил. Рівнодійна. Явище всесвітнього тяжіння. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Явище деформації. Види деформації. Сила пружності. Закон Гука. Пружинні динамометри. Вага тіла. Невагомість. Тертя. Сили тертя. Коефіцієнт тертя ковзання. Тертя в природі й техніці. Явище тиску. Сила тиску. Тиск твердих тіл. Тиск рідин і газів. Рівновага рідин і газів. Закон Паскаля. Сполучені посудини. Манометри. [Насоси.] Атмосферний тиск. Дослід Торрічеллі. Вимірювання атмосферного тиску. Барометри. Виштовхувальна сила. Закон Архімеда. Плавання тіл. Повітроплавання. Лабораторні роботи:  № 6. Вимірювання маси методом зважування. № 7. Виготовлення й градуювання шкали пружинного динамометра. № 8. Дослідження пружних властивостей тіл. Перевірка закону Гука. № 9. Визначення коефіцієнта тертя ковзання. № 10. Вимірювання виштовхувальної сили. З`ясування умов плавання тіла. Демонстрації 1. Досліди, що ілюструють явища інерції та взаємодії тіл. 2. Деформація тіл. 3. Додавання сил, напрямлених уздовж однієї прямої. 4. Прояви та вимірювання сил тертя ковзання, кочення, спокою. 5. Способи зменшення й збільшення сили тертя. 6. Кулькові та роликові підшипники. 7. Залежність тиску твердого тіла на опору від сили та площі опори. 8. Передавання тиску рідинами й газами. 9. Тиск рідини на дно і стінки посудини. 10. Зміна тиску в рідині з глибиною. 11. Сполучені посудини. 12. Вимірювання атмосферного тиску барометром-анероїдом. 13. Будова й дія манометра. 14. Дія архімедової сили в рідині та газі. 15. Рівність архімедової сили вазі витісненої рідини в об’ємі зануреної частини тіла. 16. Плавання тіл.	Учень/учениця: Знає й розуміє: види сил, способи їх вимірювання, одиниці сили, тиску, способи його вимірювання, умови плавання тіл; умови рівноваги тіл, закони всесвітнього тяжіння, Гука, Паскаля, Архімеда, означення інерції, сили, сили тиску, сили тертя; формули сили пружності, сили тяжіння, ваги тіла, сили тертя ковзання, сили тиску, виштовхувальної сили; наслідки механічної взаємодії тіл; причини виникнення сили пружності за деформації тіла, ваги, атмосферного тиску; застосування сполучених посудин; різні прояви механічної взаємодії, земного тяжіння; дослід Торрічеллі, залежність атмосферного тиску від висоти; способи зменшення і збільшення сили тертя; залежність сили пружності від деформації; залежність тиску на дно і стінки посудини від висоти стовпчика й густини рідини. Уміє: наводити приклади взаємодії тіл, прояву інерції; застосовувати правило додавання сил; графічно зображати сили, зазначаючи напрям, значення і точку прикладання; пояснити причину виникнення сил тертя, пружності, тиску в рідинах і газах, встановлення рівня рідин у сполучених посудинах, принцип дії водопроводу, шлюзів; конструювати динамометр; користуватися динамометром, манометром, барометром; розв’язувати задачі, застосовуючи формули сил тяжіння, тертя, тиску, пружності, закони Гука, Паскаля, Архімеда. Виявляє ставлення та оцінює: відмінності понять ваги і маси тіла, сили тяжіння й ваги, тиску й силу тиску
1 год	Екскурсія
1 год	Узагальнювальне заняття
4 год	Резерв

8 клас (70 годин, 2 години на тиждень, 4 години — резервний час)
20 год		Розділ 1. МЕХАНІЧНА РОБОТА. МЕХАНІЧНА ЕНЕРГІЯ. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ Механічна робота. Потужність. Механічна енергія та її види. Взаємні перетворення потенціальної й кінетичної енергії. Закон збереження й перетворення енергії в механічних процесах та його практичне застосування. Поступальний та обертальний рухи твердого тіла. Момент сили. Умови рівноваги тіл. Машини й механізми. Прості механізми. Коефіцієнт корисної дії механізмів. «Золоте правило» механіки. [Вітряні двигуни. Гідравлічні машини й механізми.] [Історичний характер становлення знань про фізичні основи машин і механізмів.] Лабораторні роботи: № 1. Перевірка закону збереження механічної енергії. № 2. Вивчення умови рівноваги важеля. № 3. Визначення ККД похилої площини. № 4. Визначення центра тяжіння тіла. Демонстрації 1.     Перетворення й збереження механічної енергії. 2.     Умови рівноваги тіл. 3.     Використання простих механізмів	Учень/учениця: Знає й розуміє: види механічної енергії, означення моменту сили, одиниці роботи, потужності, енергії; умови рівноваги тіла, центр тяжіння тіла, принцип дії простих механізмів; перетворення одного виду механічної енергії на інший; закон збереження механічної енергії, формули роботи, потужності, ККД простого механізму, кінетичної енергії, потенціальної енергії тіла, піднятого над поверхнею Землі, умови рівноваги тіла; «золоте правило» механіки. Уміє: використовувати під час розв’язування задач формули роботи, потужності, ККД простого механізму, кінетичної енергії, потенціальної енергії тіла, піднятого над поверхнею Землі, умови рівноваги тіла; вимірювати ККД простих механізмів; користуватися простими механізмами (важіль, нерухомий та рухомий блоки, похила площина); визначати положення центра тяжіння тіл, пояснити «золоте правило» механіки як окремий випадок закону збереження енергії;здійснювати пошук необхідної інформації в різних джерелах, літературі; опрацьовувати, аналізувати та зберігати інформацію; перекодовувати інформацію, представлену в різних формах; використовувати фізичний експеримент як джерело інформації. Виявляє ставлення й оцінює: глобальність дії закону збереження та перетворення енергії, ефективність використання машин і механізмів (зокрема вітряних двигунів, гідравлічних механізмів), їхнього сучасного розвитку
38 год		Розділ 2. БУДОВА РЕЧОВИНИ. ТЕПЛОВІ ЯВИЩА. (ОСНОВИ МОЛЕКУЛЯРНО-КІНЕТИЧНОЇ ТЕОРІЇ БУДОВИ РЕЧОВИНИ І ТЕРМОДИНАМІКИ) Фізичні тіла й речовина. Подільність речовини. Молекули. Атоми. Електрони. Йони. Початкові відомості про ядро атома і його будову. Етапи становлення атомної теорії будови речовини. Моделі атома. Протонно-нейтронна будова атомного ядра. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та її дослідне обґрунтування. Фізичні властивостей твердих тіл рідин і газів. Агрегатні стани речовини. Кристалічні та аморфні тіла. Рідкі кристали та їх використання. Полімери. Наноматеріали. Теплові явища і процеси. Приклади теплових явищ (нагрівання й охолодження тіл, зміна агрегатних станів речовини, теплове розширення тіл). Рух молекул і тепловий стан тіла. Теплова рівновага. Температура. Абсолютна шкала температур. Мікроскопічний і макроскопічний (термодинамічний) описи теплових явищ і процесів. Залежність розмірів фізичних тіл від температури. Особливості теплового розширення води. Термометри. [Емпіричні шкали температур.] Внутрішня енергія. Два способи змінення внутрішньої енергії тіла: механічна робота й теплообмін. Види теплообміну. Кількість теплоти. Розрахунок кількості теплоти при нагріванні (охолодженні) тіла. Питома теплоємність речовини. Кристалічні тіла: плавлення й тверднення. Температура плавлення. Розрахунок кількості теплоти під час плавлення (тверднення) тіл. Питома теплота плавлення речовини. Пароутворення і конденсація. Випаровування. Кипіння. Температура кипіння. Розрахунок кількості теплоти під час пароутворення (конденсації). Питома теплота пароутворення. Тепловий баланс. Рівняння теплового балансу. Згорання палива. Розрахунок кількості теплоти, яка виділяється внаслідок згорання палива. Питома теплота згорання палива.  Теплові двигуни. Принцип дії теплових двигунів. ККД теплового двигуна. Види теплових двигунів. Холодильні машини. Кондиціонер. Теплові насоси. Лабораторні роботи  № 5. Спостереження броунівського руху. № 6. Вивчення теплового балансу за змішування води різної температури. № 7. Визначення питомої теплоємності речовини. № 8. Визначення питомої теплоти плавлення льоду. Демонстрації 1.      Дифузія газів, рідин. 2.     Розширення тіл під час нагрівання. 3.     Модель броунівського руху. 4.     Моделі молекул. 5.     Вирощування кристалів. 6.     Зміна внутрішньої енергії тіла внаслідок виконання роботи. 7.     Принцип дії теплового двигуна. 8.      Моделі різних видів теплових двигунів. 9.     Будова холодильної машини.	Учень/учениця: Знає й розуміє: різницю між атомом і молекулою; ядерну модель атома; види агрегатних станів речовини; ознаки кристалічних та аморфних тіл; види теплопередачі; внутрішню енергію; способи вимірювання температури; одиниці температури й кількості теплоти; види температурних шкал; види теплових машин (теплові двигуни, холодильні машини, кондиціонер, теплові насоси); основні положення атомно-молекулярного вчення про будову речовини та її дослідне обґрунтування; мікроскопічний і макроскопічний (термодинамічний) описи теплових явищ і процесів; особливості руху атомів i молекул речовини в різних агрегатних станах; залежність температури від руху молекул; залежність розмірів тіл від температури; особливості теплового розширення води; умову теплової рівноваги, два способи зміни внутрішньої енергії тіла; способи теплообміну; умови нагрівання (охолодження), плавлення (тверднення), пароутворення (конденсації); принцип теплообміну організму людини; природу рідких кристалів, полімерів; принцип дії теплових двигунів, холодильних машин, теплових насосів. Уміє: пояснити атомно-молекулярну будову речовини в різних агрегатних станах, робити висновки про залежність перебігу явища дифузії від температури; порівняти фізичні властивості тіл у різних агрегатних станах; описувати процеси: плавлення й кристалiзацiї, випаровування (кипіння) i конденсації, перетворення енергії в теплових процесах, класифікувати види теплопередачі; записувати значення температури в різних одиницях; аналізувати графіки теплових процесів; пояснити принцип дії теплових двигунів; експериментально визначати питому теплоємність речовини, питому теплоту плавлення льоду; користуватися терезами, термометром, калориметром; розв’язувати задачі, застосовуючи формулу залежності лінійних та об’ємних розмірів тіл від температури, формули на розрахунок кількості теплоти, що йде на нагрівання, теплоти згоряння палива, теплоти плавлення, теплоти пароутворення, рівняння теплового балансу, ККД теплової машини. Виявляє ставлення й оцінює: принцип дії теплових машин; вплив теплотехніки на довкілля; необхідність використання теплозбережувальних технологій; достовірність одержаної інформації, етичність її використання
4 год		Навчальний проект  Екологічні проблеми теплоенергетики й теплокористування. Енерго- та теплозбережувальні технології. Унікальні фізичні властивості води	Оцінює достовірність одержаної інформації, етичність її використання
2 год		Узагальнювальні заняття
2 год		Екскурсії
4 год		Резерв
9 клас (105 годин, 3 години на тиждень, 4 години — резервний час)
7 год	Розділ 1. ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА (ОСНОВИ ЕЛЕКТРОСТАТИКИ) Електричні явища. Електризація тіл. Електричний заряд. Два роди електричних зарядів. Дискретність електричного заряду. Взаємодія заряджених тіл. Закон Кулона. Закон збереження електричного заряду. Електрон. Позитивний і негативний йони. Електричне поле. Силові лінії електричного поля.  Демонстрації 1. Електризація різних тіл. 2. Взаємодія наелектризованих тіл. 3. Два роди електричних зарядів. 4. Подільність електричного заряду. 5. Будова й принцип дії електроскопа		Учень/учениця: Знає й розуміє: означення електричного заряду й електричного поля, два роди електричних зарядів, закон Кулона, закон збереження електричного заряду; одиницю електричного заряду, правила безпеки життєдіяльності під час проведення дослідів з електрики; механізми електризації тіл та електричної взаємодії, способи виявлення електричного поля, принцип дії електроскопа, дискретність електричного заряду, відмінність між точковим зарядом і зарядженим тілом. Уміє класифікувати електричні заряди на позитивні й негативні; характеризувати електрон як мікрочастинку, що є носієм елементарного електричного заряду, йон як структурний елемент речовини, пояснювати механізм електризації тіл; спостерігати електричну взаємодію, користуватися електроскопом; графічно зображати електричне поле; розв’язувати задачі на розрахунок сили взаємодії точкових зарядів із застосуванням закону Кулона; здійснювати пошук необхідної інформації в різних джерелах, літературі; опрацьовувати, аналізувати й зберігати інформацію; перекодовувати інформацію, представлену в різних формах; використовувати фізичний експеримент як джерело інформації.  Висловлює судження щодо матеріальності електричного поля, фундаментальності закону збереження електричного заряду; оцінює вплив електричного поля на живі організми, роль Кулона у встановленні кількісного закону електростатики
20 год	Розділ 2. ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ (ОСНОВИ ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕОРІЇ ПРОВІДНОСТІ) Електричний струм. Дії електричного струму. Провідники, напівпровідники, діелектрики. Умови виникнення та існування електричного струму. Джерела електричного струму. Електричне коло і його основні елементи. Струм у металах. Електропровідність металевих провідників. Сила струму. Амперметр. Електрична напруга. Вольтметр. Електричний опір. Залежність опору провідника від його довжини, площі перерізу та матеріалу. Питомий опір провідника. [Залежність опору провідника від його температури.] Резистори. Реостати. Закон Ома для ділянки кола. Послідовне й паралельне з’єднання провідників. Розрахунки простих електричних кіл. Робота й потужність електричного струму. Закон Джоуля — Ленца. Електронагрівальні прилади. Безпека людини під час роботи з електричними приладами й пристроями. Природа електричного струму в розчинах і розплавах електролітів. Закон Фарадея для електролізу. Електропровідність газів. Застосування електролізу й струму в газах. Лабораторні роботи № 1. Вимірювання сили струму та електричної напруги. № 2. Вимірювання опору провідника за допомогою амперметра й вольтметра. № 3. Вивчення залежності електричного опору від довжини провідника, площі його поперечного перерізу та матеріалу.  № 4. Дослідження електричного кола з послідовним з’єднанням провідників. № 5. Дослідження електричного кола з паралельним з’єднанням провідників Демонстрації 1. Електричний струм і його дії. 2. Провідники й діелектрики. 3. Джерела струму: гальванічні елементи, аку­мулятори, блок живлення. 4. Складання електричного кола. 5. Вимірювання сили струму амперметром. 6. Вимірювання напруги вольтметром. 7. Залежність сили струму від напруги на ділянці кола й від опору цієї ділянки. 8. Вимірювання опору. 9. Залежність опору провідників від довжини, площі поперечного перерізу й матеріалу. 10. Будова й принцип дії реостатів. 11. Послідовне й паралельне з’єднання про­відників. 12. Електроліз. 13. Струм у газах		Учень/учениця: Знає й розуміє теплову, магнітну, хімічну дії електричного струму, джерела електричного струму, елементи електричного кола, означення електричного струму, сили струму, опору провідника, закон Ома для ділянки кола, формули сили струму, напруги, опору для послідовного й паралельного з’єднання провідників, залежність опору провідника від його довжини, площі перерізу та питомого опору матеріалу, закон Джоуля — Ленца, закон Фарадея для електролізу, одиниці сили струму, напруги, електричного опору, правила експлуатації електричних приладів та безпеки життєдіяльності під час роботи з ними; умови виникнення та існування електричного струму, способи зміни сили струму й напруги в електричних колах, будову й принцип дії амперметра, вольтметра, реостата, відмінність провідників, діелектриків і напівпровідників, механізм електропровідності металів, механізми електролізу, електропровідності газів, залежність опору металів від температури з позицій електронної теорії; історичний характер розвитку знань про електрику. Уміє наводити приклади використання електричного струму в побуті, на виробництві, застосування електролізу в промисловості, струму в газах — у техніці; спостерігати явища, які відбуваються під дією електричного струму в різних середовищах; складати електричні кола й схематично їх зображати; вимірювати силу струму, напругу, електричний опір, потужність споживача електроенергії; користуватися різними джерелами струму (гальванічні елементи, акумулятори, блок живлення), амперметром, вольтметром, реостатом, розподільниками напруги, лічильником електроенергії; досліджувати параметри електричних кіл за послідовного й паралельного з’єднання споживачів; розв’язувати задачі із застосуванням формули опору провідника, закону Ома для ділянки кола, сили струму, напруги, закону Джоуля — Ленца, електролізу; розраховувати електричні кола.  Висловлює судження щодо ролі видатних науковців у розвитку знань про електрику; значення енергії електричного струму в сучасному житті; оцінює параметри струму, безпечні для людського організму, можливості захисту людини від ураження електричним струмом; достовірність одержаної інформації, етичність її використання
15 год	Розділ 3. МАГНІТНІ ЯВИЩА (ОСНОВИ ЕЛЕКТРОМАГНЕТИЗМУ) Магнітні явища. Постійні магніти, взаємодія магнітів. Магнітне поле. Магнітне поле Землі. Дослід Ерстеда. Лінії магнітного поля. Гіпотеза Ампера. Магнітні властивості речовин. Магнітне поле провідника зі струмом. Магнітне поле котушки зі струмом. Електромагніти. Дія магнітного поля на рамку зі струмом. Електродвигуни. Електровимірювальні прилади. Дія магнітного поля на провідник із струмом. Сила Ампера. Дія магнітного поля на рухомий електричний заряд. Сила Лоренца. Прояви та застосування сили Лоренца в природі і техніці.  Явище електромагнітної індукції. Досліди Фарадея. Індукційний електричний струм. Правило Ленца. Генератори індукційного струму. Промислові джерела електричної енергії. Лабораторна робота № 6. Складання й випробування найпростішого електромагніту. Демонстрації 1. Постійні магніти. 2. Спектри магнітних полів. 3. Магнітне поле Землі. Компас. 4. Дослід Ерстеда. 5. Електромагніт. 6. Дія магнітного поля на струм. Електродвигун. 7. Явище електромагнітної індукції. 8. Індукційні генератори індукційного струму		Учень/учениця: Знає й розуміє: приклади магнітної взаємодії, полюси магнітів, способи виявлення магнітного поля, прилади, у яких використовується електро­магнітна взаємодія, правила свердлика, правої руки, лівої руки, гіпотезу Ампера; досліди Ерстеда, Фарадея, властивості магнітного поля Землі, результат дії магнітного поля на провідник зі струмом; застосування електромагнітних явищ, магнітного поля для профілактики та лікування захворювань; природу магнітного поля, причини виникнення магнітної бурі, полярного сяйва, принцип дії електромагнітів та електродвигунів; суть явища електромагнітної індукції, спосіб промислового одержання електричного струму. Уміє пояснити магнітні властивості речовин на основі гіпотези Ампера, принцип дії електричного двигуна, електровимірювальних приладів; використовувати правила свердлика, правої руки, лівої руки; характеризувати основні властивості постійних магнітів, магнітне поле провідника зі струмом, колового струму; спостерігати електромагнітні явища, складати електромагніт; користуватися електродвигуном постійного струму; графічно зображати магнітне поле.  Висловлює судження щодо матеріальності магнітного поля, значення вивчення електромагнітних явищ для пізнання явищ природи й освоєння техніки, взаємозв’язку між магнітним та електричним полями;  оцінює вплив магнітного поля на живі організми, способи захисту від негативного впливу магнітного поля техногенного походження
13 год	Розділ 4. СВІТЛОВІ ЯВИЩА (ОСНОВИ ГЕОМЕТРИЧНОЇ ОПТИКИ) Світлові явища. Джерела й приймачі світла. Швидкість поширення світла. Світловий промінь і світловий пучок. Закон прямолінійного поширення світла. Сонячні й місячні затемнення. Відбивання світла. Закон відбивання світла. Плоске дзеркало. Заломлення світла на межі поділу двох середовищ. Закон заломлення світла. Дисперсія світла. Спектральний склад природного світла. Кольори. Лінзи. Оптична сила й фокусна відстань лінзи. Формула тонкої лінзи. Отримання зображень за допомогою лінзи. Збільшення лінзи. Найпростіші оптичні прилади. Окуляри. Об’єктиви. Зорова труба. Око як оптичний прилад. Зір і бачення. Вади зору. Лабораторні роботи № 7. Вивчення законів відбивання світла за допомогою плоского дзеркала. № 8. Перевірка законів заломлення світла. № 9. Визначення фокусної відстані та оптичної сили тонкої лінзи. Демонстрації 1. Прямолінійне поширення світла. 2. Відбивання світла. 3. Зображення в плоскому дзеркалі. 4. Заломлення світла. 5. Хід променів у лінзах. 6. Утворення зображень за допомогою лінзи. 8. Будова та дія оптичних приладів (фотоапарата, проекційного апарата тощо). 9. Модель ока. 10. Інерція зору. Спостереження руху тіл під час стробоско­пічного освітлення.		Учень/учениця: Знає й розуміє: приклади оптичних явищ у природі та техніці, природних і штучних джерел та приймачів світла, означення поняття світлового променя, закони прямолінійного поширення, відбивання й заломлення світла; формулу тонкої лінзи, застосування лінз та оптичних приладів; вади зору, способи їхньої корекції, методи профілактики захворювань зору; одиниці оптичної сили та фокусної відстані лінзи, спектральний склад природного світла; поширення світла в різних оптичних середовищах, причини заломлення та дисперсії світла, призначення окулярів, лінз, застосування оптичних приладів (телескопів, мікроскопів, проекційних апаратів тощо). Уміє розрізняти падаючий, відбитий i заломлений промені, кут падіння, відбивання й заломлення світла; пояснювати утворення тіні та півтіні, причини сонячних i місячних затемнень, хід променів за дзеркального та дифузного відбивання світла, дисперсію світла; описувати око як оптичну систему; спостерігати прямолінійне поширення світла в однорідному середовищі, відбивання світла, заломлення світла на межі двох середовищ, дисперсію світла; вимарювати фокусну відстань та оптичну силу лінзи; користуватися лупою, лінзами; складати найпростіші оптичні прилади; розв’язувати задачі із застосуванням формули тонкої лінзи, закону заломлення світла; будувати хід променів у плоскому дзеркалі, на межі двох середовищ; зображення, утворені за допомогою лінз. Висловлює судження щодо світоглядного значення знань про світло та світлові явища; оцінює значення світла для життя на Землі й у Всесвіті
1 год	Навчальний проект Складання найпростішого оптичного приладу		Уміє використовувати набуті знання в практичній діяльності
8 год	Розділ 5. ЗВУКОВІ ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ХВИЛІ. Звукові хвилі. Виникнення і поширення звукових хвиль. Швидкість поширення звуку, довжина і частота (період) звукової хвилі. Гучність звуку та висота тону. Вібрації і шуми та їх вплив на живі організми. Інфра- та ультразвуки. Інфра- та ультразвуки в живій природі і техніці. Електромагнітне поле і електромагнітні хвилі. Швидкість поширення, довжина і частота (період) електромагнітної хвилі. Властивості електромагнітних хвиль. Шкала електромагнітних хвиль. Електромагнітні хвилі в природі й техніці. Фізичні основи сучасних бездротових засобів зв’язку та комунікацій. Розвиток уявлень про природу світла		Учень/учениця: Знає й розуміє, що таке хвиля, довжина хвилі, її частота (період), швидкість хвилі, зв’язок швидкості поширення з довжиною та частотою хвилі; приклади проявів і застосувань звукових та електромагнітних хвиль у природі й техніці; характеристики звуку; що таке гамма-, рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне проміння, світло та радіохвилі; сучасні пристрої для бездротових комунікацій і зв’язку; механізм виникнення та розповсюдження звуку, виникнення луни; як людина сприймає звук (гучність, висота тону), залежність швидкості поширення звуку від середовища; як відбувався розвиток уявлень про природу світла; принцип звукової та радіолокації. Уміє розв’язувати задачі за допомогою формул взаємозв’язку довжини, частоти й швидкості поширення хвилі, формул розрахунку відстані до перешкоди за проміжком часу запізнення відбитого сигналу; порівнювати властивості звукових та електромагнітних хвиль різних частот. Висловлює судження та оцінює вплив вібрацій і шумів на живі організми; внесок вітчизняної науки в розвиток радіотехніки
12 год	Розділ 6. ФІЗИКА АТОМА ТА АТОМНОГО ЯДРА. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ  Природна радіоактивність. Радіоактивні випромінювання, їхня фізична природа і властивості. Дослід Резерфорда. Сучасна модель атома. Розміри атомного ядра. Ядерні сили. Ізотопи. Активність радіоактивної речовини. Період напіврозпаду радіоактивного нукліда. Йонізаційна дія радіоактивного випромінювання. Природний радіоактивний фон. Поглинута та експозиційна доза, її потужність. Дозиметри. Використання радіоактивних ізотопів. Поділ важких ядер. Ланцюгова ядерна реакція поділу. Ядерний реактор. Атомні електростанції. Атомна енергетика України. Екологічні проблеми атомної енергетики. Термоядерні реакції. Енергія Сонця й зір. Демонстрації 1. Модель досліду Резерфорда. 2. Модель атома. Модель ядра. 3. Принцип дії лічильника йонізаційних частинок. 4. Дозиметри		Учень/учениця: Знає й розуміє: ядерну модель атома, сучасні погляди про будову ядра атома; види радіоактивного випромінювання, основні характеристики випромінювання, закономірності радіоактивних перетворень атомних ядер; означення радіоактивності, активності радіонукліда, періоду напіврозпаду; формулу дози випромінювання, потужності радіоактивного випромінювання, правила безпеки життєдіяльності в умовах природного радіаційного фону та радіоактивного забруднення; суть досліду Резерфорда, механізм ланцюгових ядерних реакцій, принцип дії ядерного реактора, джерела енергії Сонця й зір, негативний вплив радіоактивного випромінювання на живі організми, доцільність застосування радіонуклідів. Уміє пояснити йонізаційну дію радіоактивного випромінювання; користуватися дозиметром. Висловлює судження щодо переваг та недоліків, перспектив розвитку атомної енергетики; використання термоядерного синтезу; оцінює доцільність використання атомної енергетики та її вплив на екологію, ефективність методів захисту від впливу радіоактивного випромінювання
1 год	Навчальний проект Складання радіаційної карти регіону		Оцінює достовірність одержаної інформації, етичність її використання
17 год	Розділ 7. РУХ ТА ЗАКОНИ ЗБЕРЕЖЕННЯ Кінематика прискореного руху. Закони Ньютона. Основне рівняння динаміки поступального руху тіла. Система законів Ньютона і її роль у становленні фізичного знання. Закони збереження в механіці. Імпульс, реактивний рух. Фізичні основи ракетної техніки. Досягнення космонавтики. Межі застосування класичної механіки		Учень/учениця: Знає й розуміє: характеристики нерівномірного руху (миттєва швидкість, прискорення) та їх векторний характер; залежність швидкості та переміщення від часу; закони Ньютона; поняття імпульсу; закони збереження імпульсу та енергії; основну задачу механіки; межі застосування законів Ньютона та законів збереження; межі застосування класичної механіки як фізичної теорії. Уміє будувати графіки залежності швидкості та переміщення від часу; виконувати дії з векторами; розв’язувати задачі на кінематику та динаміку рівноприскореного руху, на використання законів збереження. Висловлює судження й оцінює досягнення людства та внесок України в освоєння космосу
2 год	Навчальні проекти 1.     Людина і Всесвіт. 2.     Фізика в житті сучасної людини. 3.     Сучасний стан фізичних досліджень в Україні та світі. 4.     Україна — космічна держава		Оцінює достовірність одержаної інформації, етичність її використання
УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ
2 год	ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ Фізика та проблеми безпеки життєдіяльності людини. Фізика й екологія. Фізичні основи бережливого природокористування та збереження енергії. Демонстрації Фрагменти відеозаписів науково-популярних телепрограм щодо сучасних проблем екології та енергетики в Україні та світі		Учень/учениця: Знає й розуміє: фізичні параметри (рівні) фізичних форм забрудненості довкілля (механічної, шумової, електромагнітної, радіаційної); механізми впливу сонячного випромінювання на життєдіяльність організмів; механізми йонізаційного впливу на них, електромагнітного смогу й радіоактивного випромінювання; фізико-технічні основи роботи засобів попередження та очищення довкілля від викидів; фізичні основи безпечної енергетики. Уміє визначати фізичні параметри безпечної життєдіяльності людини за довідниковими джерелами. Висловлює судження щодо екологічної виваженості використання фізичного знання в суспільному розвитку людства, визначального впливу досягнень сучасної фізики на стан та майбутнє існування життя на Землі; оцінює причинно-наслідкові зв’язки у взаємодії людини, суспільства й природи
2 год	ЕВОЛЮЦІЯ ФІЗИЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ Еволюція фізичної картини світу. Вплив фізики на суспільний розвиток та науково-технічний прогрес Фрагменти відеозаписів науково-популярних телепрограм щодо сучасних наукових і технологічних досягнень в Україні та світі		Учень/учениця: Знає й розуміє: приклади застосування фізичних знань у сфері матеріальної й духовної культури; історичний шлях розвитку фізичної картини світу; роль фізики як фундаментальної науки сучасного природознавства; фізичну картину світу; Уміє робити висновки про визначальний вплив досягнень сучасної фізики на зміст науково-технічної революції. Висловлює судження та оцінює роль фізичних методів дослідження в інших природничих науках; вплив фізики на суспільний розвиток та науково-технічний прогрес
1 год	Екскурсії
4 год	Резерв

7 клас	8 клас	8 клас (поглиблене вивчення фізики)	9 клас	9 клас (поглиблене вивчення фізики)	10 клас			11 клас
					рівень стан дарту	акаде мічний рівень	профіль ний рівень	рівень стан дарту	акаде мічний рівень	профіль ний рівень
2	2	4	2	4	2	3	6	2	3	6

Тема	Кількість годин за програмою
Вступ	1
Розділ 1. Фізика як природнича наука. Пізнання природи.	7 1 - навчальний проект
Розділ 2. Механічний рух.	17 1 - навчальний проект
Розділ 3. Взаємодія тіл. Сила.	26 1 - навчальний проект
Розділ 4. Механічна робота та енергія.	11 1 - навчальний проект
Екскурсія	1
Резерв	3
Загалом	70 годин. 2 години на тиждень.

Клас	Річна кількість годин	Кількість годин на тиждень	Мінімальна кількість тематичних робіт	Мінімальна кількість лабораторних робіт, що оцінюються
7	70	2	4	4

Програми для 8-11 класів можна знайти за посиланнями: http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869429/; http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869542/.ОСНОВНА ШКОЛА

7 клас

(70 годин, 2 години на тиждень, 4 години — резервний час)

Фіцайло Світлана Сергіївна - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти  -   s_fitsajlo@mon.gov.ua

У 2016-2017 навчальному році у 7, 8 класі розпочинається вивчення фізики за новою навчальною програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 26.06.2012 № 664 з урахуванням змін, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 № 585 (http://iitzo.gov.ua/wp-content/uploads/2015/06/Фізика-1.docx).

В таблиці 1 наведено розподіл кількості годин (тижневе навантаження) на вивчення фізики в основній і старшій  школі.

Таблиця 1

Особливостями нової навчальної програми для 7-9 класів є:

        забезпечення логічної завершеності базового курсу фізики (7-9 кл.) через орієнтацію його змісту на формування в учнів здатності і готовності до застосування фізичних знань у практичних життєвих ситуаціях, підкреслення універсального характеру законів збереження в природі, демонстрацію історичного шляху розвитку фізичної картини світу, ролі фізики як фундаментальної теорії сучасного природознавства, техніки і технологій;        збільшення кількості годин на вивчення базового курсу (наприклад, у 7 класі відводиться 70 навчальних годин, 2 години на тиждень);

        посилення компетентнісного підходу у формуванні змісту фізичної освіти на основі компетентнісної спрямованості вимог до рівнів навчальних досягнень учнів. Це в свою чергу зумовлює привнесення у зміст навчання фізики елементів, засвоєння яких орієнтоване на використання методів і форм активного навчання фізики, зокрема навчальних проектів, що спрямовані на формування предметної та ключової науково-природничої компетентностей учнів. З цією метою в програмі запропоновано орієнтовні теми навчальних проектів і зазначено кількість навчальних годин, що виділяється на цей вид навчальної діяльності учнів;

        вилучення зі змісту освіти другорядних елементів, як правило, інформаційного спрямування і зменшення кількості дидактичних одиниць, засвоєння яких має репродуктивний характер або спрямоване на запам’ятовування;

        розширення академічної свободи вчителя шляхом надання йому можливості вносити корективи в планування навчального процесу, перерозподіляти навчальні години між темами, орієнтуючись на особливості побудови авторських методичних систем;

        пом’якшення вимог до обов’язковості виконання фронтальних лабораторних робіт, враховуючи наявну матеріально-технічну базу фізичних кабінетів, не знижуючи при цьому вимог до експериментальної підготовки учнів (результати виконання однієї з робіт до кожного розділу повинні бути обов’язково оцінені)

.

        У таблиці 2 наведено розподіл годин у 7 класі за новою програмою для 2016-2017 навчального року

Таблиця 2

Для 7 класу в таблиці 3 подано кількість годин, мінімальну кількість тематичних та лабораторних робіт, що оцінюються.

Таблиця 3

Перехід від знаннєвої парадигми навчання до навчання, заснованого на компетентностях, не означає протиставлення знань і компетентностей. Компетентність включає в себе знання й уміння, але не як формальну суму, а як інтегровану здатність застосовувати ці знання й уміння не тільки у «типових» навчальних ситуаціях, а й у більш широких життєвих.

Для формування предметної й ключових компетентностей учнів у процесі навчання фізики треба використовувати такі методи і форми організації навчального процесу, завдяки яким забезпечується мотивація навчання, стимулювання пізнавального інтересу, розвиток інтелектуальної й творчої діяльності учнів, формуються прийоми розумової діяльності, навички самооцінки і самоаналізу.

Предметна компетентність як особистісна характеристика учня передбачає реалізацію системи вимог, якими є предметні компетенції:

знати і розуміти основи фізичного тезаурусу (поняття, величини, закони, закономірності, моделі, формули, рівняння) для опису й пояснення основних фізичних властивостей та явищ довкілля, засад сучасного виробництва, техніки і технологій;

уміти застосовувати методи наукового пізнання і мати навички проведення дослідів, вимірювань, опрацьовувати дані (обчислення, побудова графіків), розв’язувати фізичні задачі; використовувати набуті знання в повсякденній практичній діяльності;

виявляти ставлення й оцінювати історичний характер знань з фізики, внесок видатних учених, роль і значення знань для пояснення життєвих ситуацій, застосування досягнень фізики для розвитку інших природничих наук, техніки і технологій, раціонального природокористування та запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище й організм людини.

У процесі навчання слід звертати увагу учнів на прізвища видатних українських фізиків України та Полтавської області, на їх внесок у розвиток фізичної освіти. Широкі можливості щодо виховання почуття патріотизму створюються під час проведення тематичних позакласних заходів. на таких заходах можна розповісти учням про життя, діяльність та здобутки видатних вчених України та наших видатних вчених Полтавщини. Суттєву допомогу вчителеві нададуть відповідні матеріали розміщенні за посиланнями: http://fizyka-poltava.at.ua/index/navchalno_metodichne_zabezpechennja/0-23; http://www.chl.kiev.ua/bibliograf/fizika/04.htm;

Одним із ефективних засобів формування компетентностей є проектна діяльність. Виконання навчальних проектів передбачає інтегровану дослідницьку, творчу діяльність учнів, спрямовану на отримання самостійних результатів, під керівництвом учителя. У процесі вивчення того чи іншого розділу фізики окремі учні або групи учнів упродовж певного часу (наприклад, місяць або семестр) розробляють навчальні проекти. Учитель здійснює управління такою діяльністю і спонукає до пошукової діяльності учнів, допомагає у визначенні мети та завдань навчального проекту, орієнтовних прийомів дослідницької діяльності та пошук інформації для розв’язання окремих навчально-пізнавальних задач. Перед початком проектної роботи, для її ефективної організації, слід пояснити учням алгоритм його виконання: визначити проблему, що буде вивчатися; спроектувати роботу; знайти інформацію; провести дослідження; презентувати роботу; створити портфоліо.

Форму подання проекту учень обирає самостійно, або разом із учителем. Він готує презентацію отриманих результатів і здійснює захист свого навчального проекту. Захист навчальних проектів, обговорення й узагальнення отриманих результатів відбувається на спеціально відведених заняттях.

                   Оцінювання навчальних проектів здійснюється індивідуально, за самостійно виконане учнем завдання чи особистий внесок у груповий проект або за повноту розкриття теми дослідження й презентацію індивідуального проекту:

 ‑ бали низького рівня учень( учениця) отримує у разі подання роботи (або частини роботи) реферативного характеру, без визначення мети й завдань проекту, а також без висновків за його результатами;

 ‑ бали середнього рівня - за фрагментарну участь у дослідженні, хоча й за умови її вчасного виконання;

 ‑ бали достатнього рівня -  за правильне виконання своєї частини роботи у разі, якщо він не брав участі в підсумковому обговоренні і формулюванні висновків за результатами дослідження;

 ‑ бали високого рівня - за дослідження з повним розкриттям теми, належним оформленням роботи і презентацією індивідуального проекту або точного, вчасного виконання своєї частини спільного дослідження, визначенні мети і завдань, активній участі в аналізі результатів і формулюванні висновків.

Захисту проектів можна присвятити частину відповідного за змістом уроку або окремий урок. У такому разі в класному журналі у графі «Зміст уроку» робиться запис: «Представлення результатів навчального(их) проекту(ів)» із зазначенням його(їх) тематики. У випадку виконання навчального проекту на уроці у класному журналі робиться запис «Навчальний проект» із зазначенням його теми.

Розв’язування фізичних задач – ще один дієвий засіб формування предметних і ключових компетентностей учнів з фізики. Треба зауважити, що в умовах особистісно орієнтованого навчання важливо здійснити відповідний добір фізичних задач, який враховував би пізнавальні можливості й нахили учнів, рівень їхньої готовності до такої діяльності, розвивав би їхні здібності відповідно до освітніх потреб. За вимогами компетентнісного підходу вони повинні бути наближені до реальних умов життєдіяльності людини, спонукати до використання фізичних знань у життєвих ситуаціях, щоб учні розв’язуючи їх, могли добирати факти й знання із різних розділів фізики і суміжних наук для пояснення явища; застосовувати фізичні моделі, дослідницькі стратегії; демонструвати рівень сформованості інтелектуальних умінь (доводити та обґрунтовувати), а також демонструвати готовність застосовувати свої знання в нових ситуаціях; встановлювати зв’язок між окремими знаннями й критично оцінювати ситуацію; виявляти дослідницькі уміння; оцінювати свої дії і рішення тощо. 

Упровадження компетентнісного підходу зумовлює переосмислення технологій контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів. Контрольно-оцінна діяльність учителя, наразі трансформується з контролю й оцінювання предметних знань, умінь і навичок у бік оцінювання компетентностей – готовності і здатності учнів застосовувати здобуті знання і сформовані навички у своїй практичній діяльності.

Наголошуємо, що для учнів 7-х класів необхідно використовувати нові критерії оцінювання навчальних досягнень (наказ МОНУ від 21.08.2013 р.  №1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти») (http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/36975/).

При навчанні предмету "Фізика" доцільно використовувати досвід вчителів Полтавщини. Так для учнів 8-11 класів створено ряд відео-занять на тему "Цікава фізика", автором яких є Заслужений вчитель України, вчитель фізики Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням економіки та права Залізняк С.В.(http://fizyka-poltava.at.ua/index/navchalno_metodichne_zabezpechennja/0-23).

Матеріали для підготовки уроків і занять висвітлено на сторінках педагогічної методичної преси: у журналах «Фізика та астрономія в рідній школі» (видавництво «Педагогічна преса»), «Фізика в школах України» (видавнича група «Основа»), у науково-популярних журналах для школярів – «Колосок», «Фізика для допитливих», «Школа юного вченого», «Світ фізики», «Країна знань» тощо. (http://osvita.ua/school/lessons_summary/physics/).

Під час проведення занять в кабінеті фізики особливої уваги потребує дотримання правил безпеки життєдіяльності. Вимоги безпеки наведено в інструктивно-методичних матеріалах «Безпечне проведення занять у кабінетах природничо-математичного напряму загальноосвітніх навчальних закладів» (лист МОНмолодьспорту України № 1/9-72 від 01.02.2012: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/27214/), «Про затвердження Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів» (наказ МОНмолодьспорту України від 14.12.2012 № 1423: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0044-13), «Про використання інструктивно-методичних матеріалів з питань розроблення інструкцій з безпеки проведення навчально-виховного процесу в кабінетах природничо-математичного напряму» (лист МОН України №1/9-498 від 17.07.2013: http://iitzo.gov.ua/dokumenty/lysty-monmolodsportu/), «Про затвердження правил безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії загальноосвітніх навчальних закладів» (наказ МНС України від 16.07.2012 №992: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1332-12), «Про використання Методичних матеріалів щодо організації навчання і перевірки знань, проведення інструктажів з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності» (лист МОН України № 1/9-319 від 16.06.14: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/41707/).

У зазначених матеріалах перелічено нормативно-правові документи з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності в навчальних закладах системи загальної середньої освіти; вказано загальні положення щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, особливості безпеки під час проведення занять в кабінетах (лабораторіях) фізики, порядок проведення, тематика та організація проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності учнів. Також в інструктивно-методичних матеріалах наведено зразок Журналу реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів з безпеки життєдіяльності учнів та орієнтовні «Паспорт кабінету» і «Акт дозволу на проведення занять у кабінеті».

Астрономія вивчається в 11 класі за однією з двох програм: програмою, що об’єднує академічний рівень та рівень стандарту (розраховано на 17 годин), або за програмою для профільного рівня (розраховано на 35 годин).

У процесі викладання астрономії за програмою рівня стандарту та академічного рівня як ілюстративний матеріал можна використовувати зображення астрономічних об’єктів, відео фрагменти уміщені на сайтах астрономічних обсерваторій.

Для проведення уроків астрономії доцільно використовувати наробки вчителів розміщенні за посиланням http://osvita.ua/school/lessons_summary/astronomy/

Нагадуємо, що на сайті «Сайт вчителів фізики та астрономії Полтавщини» (http://fizyka-poltava.at.ua/) розміщуються всі основні документи та рекомендації для учителів фізики.